2. Історія мистецтва танцю сягає сивої давнини.
На зорі свого існування людство відкрило засоби
вираження думок, емоцій, вчинків через рух.
Танець безмовний.
У ньому не звучить слово.
Але виразність пластики людського тіла,
музичних ритмів і мелодій виявляється могутньою
силою, тому мова танцю інтернаціональна і
зрозуміла всім.
3. Найбільшого культурного розвитку у ранній
історичний період досягла Греція.
У житті стародавніх греків танці займали велике
місце.
Греки надавали важливого значення не лише
розумовому розвиткові людини, але й фізичному
удосконаленню кожного члена суспільства.
В них існувало чимало танців, які були тісно
пов'язані зі співами і музикою, і виконувалися на
загальних святах, сімейних і особистих
урочистостях.
4.
5. Відомо, що біля колиски мистецтва хореографії
стояли античні музи: Тера, Сіхора, Евтерпа, Талія,
Ерато, музи танцю, музики, поезії і живопису та їх
покровитель — Аполлон.
Італія зберігала і розвивала традиції античного
мистецтва.
Суворі римські воїни перших століть нашої ери
особливо захоплювались військовими танцями. За
переказами, їх ввів Ромул. Були у римлян і танці
жреців, що славили Богів, вони нагадували скоріш
святкові процесії.
6.
7. Єгипетьска культура — одна з найдавніших у світі.
Про її високий розвиток свідчать різноманітні літературні твори.
Походження танцю єгиптян пов'язане з епохою фараонів.
При дворі фараона організовували цілі трупи танцюристів, які
виконували мімічний танок та інший вид танцю, в яких
демонструвалася граціозність, спритність.
Взагалі танці стародавнього Єгипту досить різноманітні,
осмислені, з дотриманням певної симетрії, руки трималися під
кутом.
На честь померлих вони водили хороводи, заклавши руки за
голову.
Збереглася назва їх танцю “Вітер”.
Основний танець, характерний для єгиптян — танець живота.
